Нестандартні форми навчання на уроках рідної мови

(виступ на методоб’єднанні вчителів

початкових класів)

В практиці роботи кожного вчителя все частіше застосовуються нетрадиційні або,  як ми ще називаємо їх,  нестандартні уроки. Багато вчителів вважають їх,  як засіб подолання стереотипу уроку, зміни звичних способів спілкування, демократизації взаємовідносин між вчителями та учнями. Що ж дає нестандартний, нетрадиційний урок?

На мою думку, такі уроки  активізують  розумову  діяльності учнів. Стимулюють мислення,  спонукають думати, аналізувати, виправляючи свої помилки і помилки свого товариша.

По-друге,  нестандартні уроки  розвивають  пізнавальні інтереси учнів.  Їм цікаво вчитися, прагнути знати якомога більше, щоб виступати в ролі вчителя, контролюючи чи перевіряючи товариша.

По-третє,  нестандартні уроки розвивають  зв’язне мовлення та творчі  здібності учнів. Вони вчаться правильно, грамотно і красиво говорити.

За новою навчально-виховною концепцією вивчення  рідної мови учні мають не тільки засвоїти певну суму лінгвістичних понять та граматичних правил – вони повинні вільно володіти усною й писемною мовою, користуватися  нею в різних ситуаціях.

Як же донести до кожного  учня  багатство й красу рідного слова, виробити вміння невимушено вести бесіду, створювати тексти літературною мовою?

Ніякі новітні педагогічні технології не допоможуть  учителю  це зробити, коли він за суб’єктом навчання не бачитиме живої людини, яка росте, пізнаючи навколишній світ і себе в ньому, не відчуває серцем душі цієї підростаючої особистості.

Більшість учнів початкових класів сприймають життя як гру. Їхні очі широко відкриті назустріч казковому, незвичайному. Вони охоче, з великим задоволенням виконують такі завдання, де є можливість їм виявити творчу індивідуальність. І тому уроки з елементами казки, гри в такому віці надзвичайно ефективні.

У своїй практичній діяльності часто використовую такі нетрадиційні форми, які захоплюють уяву школяра, активізують його розумову діяльність. Це може бути урок-казка, урок-подорож, урок-змагання, урок-гра, урок-КВК, або ж традиційний урок з нестандартними елементами. Прикладом такого уроку може бути урок у 3 класі з розділу "Будова слова. Орфографія" з  теми "Префікси  роз-, без,  с-. з-.   Проводжу цей урок з використанням нетрадиційних елементів: а)"Казка про  префікси ; б) гра-загадка "Чому так?"; в) гра-змагання "Хто, швидше і правильніше " і закінчую урок творчим завданням: скласти і записати твір-мініатюру " Весно, весно! Яка ти чудесна", який може бути написаний учнями диференційовано: а)за допомогою опорних слів; б)словосполучень і початків речень; в)за даним планом; г)самостійно. Тобто будую уроки так, щоб вони були підпорядковані дидактичній меті: діти мають винести з уроку якомога більше знань, умінь і навичок і вміти їх застосувати у житті.

Уроки рідної мови  вимагають від учнів напруженої інтелектуальної роботи. Тому дуже важливо використовувати такі методичні засоби, які сприяють виконанню основних завдань навчання, знімали б час від часу напруженість, давали емоційну розрядку. Прагнення стати переможцем – важливий стимул для активізації пізнавальної діяльності. Таким є урок – КВК.

Урок-КВК – це і радість колективного пошуку правильної, дотепної відповіді, і можливість для кожного самостійно здобути та проявити свої знання, кмітливість, гумор, артистизм. Краще всього таку форму навчання проводити під час узагальнення, закріплення чи повторення пройденого. Але я спробувала і провела урок у такій формі під час вивчення нової теми у  3 класі "Поняття про лексичне значення слова". І результат був неперевершений!

Всі учні були активними, виявляли велику зацікавленість, самонавчалися і робили висновки. Вони добре зрозуміли, що тлумачний словник – перший порадник учня, запам’ятали лексичне значення багатьх незнайомих для них слів,  вчилися пояснювати значення слів, правильно використовувати їх у мовленні . Цей урок ще раз довів, що гра - це також навчання, якщо гра правильно побудована.

Оволодіння мовою немислиме, перш за все, без накопичення певного словникового запасу, постійного його збагачення. А це – не просто запам’ятовування слів, але й усвідомлення їх багатозначності, вживання в реченні. І ось тут допомагає гра, творчість.

На одному із уроків  з теми синоніми, омоніми, антоніми, розповідаю  учням  казку "Витязь на роздоріжжі ".

Відважний витязь мандрував по країні Граматика. Одного разу він під’їхав до великого каменя, на якому прочитав напис: "Направо підеш – косу знайдеш. Наліво підеш – косу знайдеш. І прямо підеш – косу знайдеш". Здивувався витязь і вирішив дізнатися, що ж це за коса. Поїхав направо і баче: далеко в море заходить довга піщана полоска землі. Поїхав наліво, а там у траві блистить гостра коса, якою траву косять. Відправився витязь прямо і зустрів дівчину з довгою косою. Розгубився витязь.

Посміялись діти над витязем і твердо запам’ятали, які слова називаються омонімами.

До нетрадиційних форм навчання належить і адаптивна система навчання, яка останнім часом широко висвітлюється на сторінках методичної преси. Ця форма роботи використовується не лише на етапі повідомлення нової інформації, а й під час самостійної роботи, самоконтролю, взаємоконтролю, дослідницької діяльності. При цьому виробляється в учнів уміння здобувати знання, узагальнювати і робити висновки.

Така система орієнтує учнів не на запам’ятовування прослуханого, а на розуміння та аналіз мовного матеріалу в ході уроку. При цьому діти вчаться здійснювати взаємоконтроль і самоконтроль, працюють над виробленням навичок оволодіння новими формами планування самостійної роботи, на кожному уроці кожен учень працює безперервно.  Під час вивчення теми "Рід іменників  виконуємо, наприклад, таке завдання.

Переписати, узгодивши прикметники з іменниками, визначити рід іменників: Після того, як учні завдання виконали, відкриваю контроль, написаний на дошці: Учні здійснюють самоконтроль, тобто кожен сам перевіряє свою роботу, виставляє собі оцінку відповідно до норм. Я також здійснюю контроль – перевіряю разом з учнями деякі роботи (а вони при цьому можуть зауважити, чи збігається їхня власна оцінка з моєю оцінкою, трактують свою точку зору на оцінку). 

      Застосування таких нетрадиційних форм навчання забезпечує на моїх уроках ефективність і результативність, сприяє формуванню активної особистості, дає можливість індивідуалізовано підходити до організації навчальної діяльності учнів з різним рівнем підготовленості, виявляти їх здібності та можливості, які на звичайних уроках не проявляються.

Отже, запровадження нетрадиційного підходу до вивчення  рідної мови та літератури в загальноосвітній школі переслідує досягнення такого рівня володіння мовою, який забезпечить:

а) вміння грамотно вибудовувати усне й писемне мовлення;

б) вміння точно "малювати" картини дійсності і логічно висловлювати думки, користуючись відповідними типами, стилями, жанрами мовлення;

в) уміння правити власне мовлення і розвивати його індивідуальні риси.

Як супутні досягаються не менш важливі загальні цілі:

а) формується цілісний, системний тип сприймання, опрацювання і відновлення знань;

б) стимулюється загальний розвиток особистості;

в) створюються сприятливі умови для розвитку творчого начала, утвердження своєї самобутності кожною особистістю;

г) виробляється вміння працювати з інформацією самостійно.

Часто і справедливо повторюють вислів: "Особистість учня не посудина, яку потрібно наповнити знаннями, а факел, який слід запалити. Але вогонь легше всього займається від вогню". Захоплення вчителя предметом, любов до мови та літератури, глибока ерудиція, щира зацікавленість у долі кожного учня – ось що раніше і більше всього забезпечує успіх викладання.

Ці ж якості вчителя постійно змушують його думати про свої нові підходи до літератури і мови та про методичну майстерність.