Відгук на пригодницьку історію «Ліза та Цюця П.» Лариси Денисенко

      Чи любите Ви фантазувати? Гадаю, так. Отож, пропоную Вам помандрувати в  світ пригодницької історії «Ліза та Цюця П.» відомої сучасної письменниці Лариси Денисенко.

      З перших сторінок книги ми знайомимося з  дівчинкою Лізою, якій наснилася невідома істота, схожа трохи на парасольку, трішечки на ялинку з ручками і ніжками. Це була Цюця П. Сама ж Ліза пояснила ім’я своєї фантазії так:   П – прізвище,   Цюця – цюдова цяця. Дівчинка намалювала Цюцю і вирішила розшукати героїню свого сну.

      Зацікавила мене розповідь Антик-кара про походження камінців. Тепер я знаю, що бурштин – це сльози сосон, що перетворилися на камінь від поцілунку Сонця. А малахіт знайшов свою назву завдяки тому, що за кольором нагадував листя квітки мальви, яка грецькою мовою звучить як малах.  Бірюза походить  від перського слова

 піруз, що означає перемога. Корали походять від грецьких слів кура балос, що означає – морські феї…  Цюці  сподобалося, що вона може бути кораловою морською феєю. Але мудрий ворон сказав: «У камінців, дитинко, є душа. Вони вміють зберігати чужі таємниці. Однак у камінців немає серця. У тебе ж серце є. Добре  та тепле серце, яке реагує на всі життєві ситуації і яке дуже любить своїх друзів. Відтак, ти не камінь». Як би я хотіла, щоб у мене була подруга з таким же добрим та теплим серцем, як у Цюці.

      Прочитавши книгу «Ліза та Цюця П.», я зрозуміла багато речей. По-перше, треба поспішати робити добро, любити своїх друзів і намагатися не сваритися. По-друге, кожний іноді, може наробити дурниць. Головне – схаменутися й далі поводитися інакше. По-третє,  ганебно – глузувати із беззахисного чи ображати будь-кого. Ганебно – брехати чи підлабузнюватися».

      Хочу порадити прочитати цю книжку  всім, хто любить пригоди.